цікава казка

Казка про 12 місяців
The tale about 12 months

Одного разу one day братик brother і сестричка and sister пішли в ліс
went to the forest за грибами for mushrooms. Вони заблукали в великому
чарівному лісі big wonderful forest. Раптом бачать яскраве вогнище, навколо
нього 12 twelve чоловіків men – це брати-місяці brothers-months:
January – січень
February – лютий
March – березень
April – квітень
May – травень                              
June – червень
July – липень
August – травень
September – вересень
October – жовтень
November – листопад
December – грудень.
Щоб дозволити дітям погрітися біля вогню, їм потрібно було
розповісти англійською мовою про кожний місяць month. Діти дуже
злякалися, але потім згадали віршик poem про місяців about months, який
вивчали разом з вчителем англійської мови English teacher

По черзі вони почали розповідати його.

Children:
January with cold is set,
February is chilly and wet,
March wind often ranges
In April weather changes.
Pretty flowers come in May,
Sunny June brings longest day.
In hot July sky is clear.
Then August with corn is here.
For fruit September opens,
October sweeps the leaves.
Next enters grey November,
A lastly snowy December.
Брати – місяці brothers-months були задоволені, щасливі happy і
усміхнені. Вони дозволили дітям children погрітися біля вогнища. Потім
нагодували, напоїли їх та ще й допомогли їм help them добратися до своєї
оселі house. Ось і казці кінець, а хто слухав – молодець.

Граматична казка «Present Simple».

DO жило саме у лісі, друзів мало на узліссі.
DO дружило з I та You , We та They – прийшли в сім’ю.

Та знайшовся братик в DO,
DOES покликали в сім’ю, де жили і He, і She, It – лежало на
печі.
DOES із DO дружить не хотіло і собі окремо жило.

DO та DOES усе питають на початок виступають:
- Do you like? or Do you have?
- Yes, I do. -Відповідають
- Does he swim?
- Yes, he does.- Говорять їм, зацікавленим таким.
Та й перечить всім й завжди слову not допомагали, DO та DOES
перед ним вставали, don’t та doesn’t всім казали.

          

Казка про книгу.

У селі далеко за горами жила сім’я. Яка складалася із батька,матері та їх сина, маленького хлопчика, на ім’я [h]. І ось одного дня, коли хлопчику [h] виповнилося 6 років він прийшов до школи, у перший клас.
Коли він прийшов у клас разом із своїми, тепер уже, однокласниками, вчителька посадила його за першу парту і почала роздавати підручники. Хлопчику [h] дістався один підручник, який був дуже пошарпаний, замащений і він сказав [oi], яка некрасива книга та відсунув її у бік, але раптом книга жалібно сказала: «Мені боляче». «[oi] я не хотів, я не знав, що ти розмовляєш». «А що якби я не розмовляла ти б і не вибачився, всі ви такі [u]» - сказала книжка. «Що означає всі?» - промовив хлопчик - «Я не такий». Він акуратно взяв у руки книжку, поклав її у портфелик і поніс додому. Коли [h] приніс книгу додому почав її склеювати, але їй було дуже боляче і вона промовила [s]. «[oi] вибач, я буду клеїти дуже обережно»-сказав     хлопчик.
Коли книга вже була заклеєна хлопчик поглянув на неї і сказав:
«Зовсім як новенька.» «Дякую!» - промовила книга, - «Я буду тобі вірно          служити   і        всьому      навчати.»
З того часу хлопчик ніколи не нищив книги, а навпаки він їх оберігав, а книги в свою чергу навчали хлопчика усьому.

 Казка про Королівство Future Simple

Tense.

Давним-давно в Королівстві Граматики жили дієслова. Вони
розповідали про все, що вміли робити люди: читати, писати, бігати, стрибати, плавати і т.д. Вони ніколи не замислювалися про своє майбутнє. І ось одного разу в королівство приїхав цирк. Усюди помісту були розклеєні афіші: "Tomorrow ... Next week ... In a day ... " А що станеться завтра, через тиждень, через день, ніхто не міг дізнатися, адже жителі міста не думали про майбутнє. І дієслова вирішили їм допомогти. Вони пішли до короля і попросили навчити їх розповідати про те, що станеться в майбутньому. Король загадав їм загадку «Вам допоможе чарівне слово, за яким ви завжди повинні йти, щоб потрапити в майбутнє. Перша літера має найдовшу назву. Друга літера - це англійське слово «я». А третя і четверта - однакові.
Довго думали дієслова і знайшли відгадку. А у вас, діти, вийшло? Правильно, це слово "will". Щоб сказати «буду читати», ви скажете "will read", «буду плавати» - "will swim".
Допоміжне дієслово Will приходить на допомогу звичайним дієсловам, щоб допомогти їм розповісти, що станеться в майбутньому. Розповісти про те, що не відбудеться дієсловам допомагає зла собачка на ім'я Not. Вести її за собою може тільки господар Will.

Will and Shall

Одного разу жили КОРОЛЬ і КОРОЛЕВА. Вони жили в королівстві
“FUTURE”. Королеву звали Shally, але король ласкаво називав її SHALL. Короля звали Willy, але королева ласкаво називала його WILL. І, як і в будь-якому королівстві, були в них слуги-гноми. Імена в них були трохи дивні: I, WE, HE, SHE, IT, THEY, YOU. Королеві служили тільки два гнома I и WE. Всі інші допомагали королю. Були в королівстві деякі правила. Якщо гномик збирався щось зробити, він звертався з проханням до хазяїна чи хазяйки
по імені. Наприклад:
SHALL, I go for a walk?
SHALL, WE have breakfast?
WILL, HE drink some water?
WILL, SHE eat tomatoes?
WILL, IT help about the house? і. т.д.

Король і королева були дуже добрими. Зазвичай вони позитивно
відповідали гномикам на їх прохання. Щасливі, вони займали своє місце перед SHALL і WILL, повторюючи, що вони збираються робити:
I SHALL go for a walk.
WE SHALL have breakfast.
HE WILL drink some water.
THEY WILL swim in the swimming pool.
YOU WILL wear the best clothes. і. т.д.
АЛЕ... Завжди існує АЛЕ. У короля і королеви був улюблений КІТ. І звали його NOT. Він завжди щось муркотав на вушко своїм хазяїнам. Коли він це робив, вони давали негативну відповідь на всі бажання бідненьких гномів. Ви тільки погляньте!
I SHALL (NOT) go for a walk.
THEY WILL (NOT) swim in the swimming pool. І т.д.
Неприязнь до кота передавалась на SHALL і WILL, тому в моменти чергового муркотіння гноми називали SHALL - SHAN’T, а короля WILL - WON’T.
WE SHAN’T have breakfast.
YOU WON’T wear the best clothes.
В королівстві WILL мав дуже багато роботи і скоро йому знадобилося більше помічників, тому I і WE стали працювати на короля. Підтвердження цьому ми можемо побачити в будь-якому сучасному підручнику з грамматики.

 Казка про модальне дієслово «can».

«У просторій шафі жили гноми: Тім і Там. Вони не вміли нічого робити, але у них була чарівна скринька. Коли гноми розкривали її, будь-яке їх бажання виконувалося. Але гномам захотілося навчитися робити все самим, як робили це люди, які жили у квартирі. Люди могли і танцювати (dance), і малювати (draw), і бігати (run).
Кожну ніч Тім і Там вчилися робити щось нове, а на світанку забиралися у свою шафу і наперебій розказували один одному: «Я вмію танцювати» («І can dance!»), «Я вмію малювати» («І can draw!»), «Я вмію стрибати на одній нозі! («І сап hор!»). От тепер щовечора гноми засинали щасливими, адже це дійсно щастя, коли ти сам вмієш (сап) все робити і тобі не потрібна чарівна cкринька»

Казка про пори року
The tale about four seasons

“Подивіться, який гарний будинок wonderful house у цьому місті,”-
каже маленька дівчинка little girl своїм друзям her friends. – Давайте
завітаємо до нього. Тут мешкають чотири королеви four queens.”
Queen Winter – Королева Зима
Queen Spring – Королева Весна
Queen Summer – Королева Літо
Queen Autumn – Королева Осінь
У будинку є 4 кімнати four rooms. Зайшли друзі у першу білу кімнату The white room. “It’s winter!”- викрикують діти. Грають у сніжки, ліплять сніговита. They play snow-balls and make a snowman.
Потім вони завітали у зелену кімнату The green room. “It’s spring”. Це весна. Прийшла весна spring. “Природа оживає!”- радіють діти.
Відкрили наступні двері door і побачили дуже – дуже яскраву кімнату The bright room.“It’s summer!”- здогадуються друзі. Їм жарко, вони обмахують себе руками. Дуже тепло. It’s very warm. Їм хочеться загоряти і купатися. They want to become sunburnt and swim. Але є ще жовта кімната The yellow room, і їм не терпиться подивитися, що там. “It’s autumn”. Це осінь. Навколо безліч доспілих овочів vegetables і фруктів fruit. “Ми зголодніли. We are hungry,”- кажуть друзі. Наїлися смачних фруктів tasty fruit та овочів
vegetables і залишили будинок. А по дорозі наспівували веселу пісеньку merry song.

Winter is white,
Spring time is green,

Summer is golden,
And autumn’s flame.
Four lovely seasons
Make up a year.
Sing them by colour

And sing them by name.

Пригоди в Країні множини.

Жила-була на світі маленька пухнаста кішечка Cat. Вона була дуже
гарна, але їй завжди було сумно, бо вона була одна. Але ж їй так хотілося з ким-небудь подружитися. І пішла кішечка по світу блукати, шукати друзів. Забрела вона в чарівне царство множини.
Головний Чарівник знав про горе Cat і вирішив їй допомогти: «Ось тобі чарівна цукерочка, коли ти її з'їси, твоєї бажання збудеться». І він дав Cat ось таку цукерку - s. Кішечка Cat з'їла її, і раптом, звідки не візьмися, з'явилося багато-багато таких самих маленьких кішечок. Cat радісно кричала: «Ура! Була тільки я - одна Cat, а стало багато Cats.
Cat+s=Cats – раділа кішка.
Але чи всім Головний Чарівник давав цукерку -s?

Ні, тим, у кого ім'я закінчувалося на буквочку: -s, -ss, -sh, -ch, -tch,- x . Чарівник давав цукерку іншу: -es.
Bus+es=Buses
Fox+ex=Foxes
                                               Cats

                                                                       

Cat

                                    

Казка «Правильні та Неправильні дієслова».

За давніх-давен у царстві Граматики Англійської мови жили-були
дієслова. Деякі з них називалися правильними. Вони все любили робити за правилом. У минулому часі до них додавалося закінчення – ed. І одразу всім було зрозуміло, що це дієслово минулого часу. А інші дієслова у минулому часі не мали закінчення –ed. Все у них виходило не так, як у Правильних , дуже оригінально, і за це такі дієслова стали називати неправильними. Адже ніяким правилам вони не підпорядковувалися. Одного разу виникла між Правильними та Неправильними Дієсловами серйозна суперечка.
- Дивіться, як зручно! – хвалилися Правильні Дієслова. – Додав
закінчення - ed- і ось вам форма минулого часу!
Особливо були задоволені дієслова : to like – liked – подобатися та to love – loved –любити.

-А у нас зате всі форми різні!- не поступалися Дієслова: to take – took – брати, to begin – began – починати, to do – did – робити, а також деякі інші. - Усе у вас нудно, ніякого польоту фантазії. А у нас стільки різноманітності. Що навіть не запам’ятаєш одразу!- раділи Дієслова: to fly – flew – літати та to draw – drew – малювати.
- Від цього в учнів стільки клопоту! Та нічого, зате й ми запам’ятовуємося краще.
- Ні, нас легше запам’ятати. Адже є правило, - не піддавалися Правильні дієслова. – А ви не підпорядковуєтеся ніяким правилам, ніякому порядку.

І довго би ще вони сперечалися, як би їх не примирив Минулий час.
- Усі ви однаково потрібні в мовлені,- пояснив він суперникам. -
Правильні дієслова учень запам’ятає одразу, знаючи правило. А Неправильні… нічого, пройде час, попрацює – і теж знатиме на пам'ять. Не сваріться, будь ласка, без Вас аж ніяк не можна.
Так і примирилися Правильні та Неправильні Дієслова. Знають – не
обходяться без них ті, хто вивчає англійську мову.

Казка про Артикль

В одній країні, яка зветься Грамматика Англійської мови, жив собі Артикль A. Він завжди знаходився разом з іменниками в однині: a pen, a book, a lamp. Артикль A мав рідного брата-близнюка— Артикля An. Цей артикль був пажем у іменників, які починалися
з голосного звука: an apple, an elephant. Брати не розлучалися зі своїми панами та служили іменникам коли потрібно було назвати будь-який один предмет: (одна) кімната—a room, (будь-який), олівець—a pencil. А іменники у множині не дружили з артиклями A та An. Вони вважали, що їм потрібен поважніший слуга. І вирішили ці іменники знайти собі такий артикль, який підкреслював би їхню неповторність. Такий слуга швидко знайшовся. Це був всемогутній Артикль The. Він міг і служити іменникам у множині (the children), і називати, виділяти предмет із ряду інших предметів, наприклад:
This is a doll. Це (будь-яка, одна, яка-небудь) лялька.
The doll is nice. (Ця, саме ця) лялька красива.
Зраділи іменники, що знайшли собі такого чудового слугу, присутність якого підкреслювала їхню неповторність.

Казка про Королівство «Past Simple»

Ласкаво просимо в Королівство Минулих Дій. Відчинивши двері
ми нічого не бачимо. Навколо порожньо, нікого не має. Звичайно, як можна побачити те , що вже відбулось. Про минуле можна дізнатись від людей, які  його пережили. Ось чому біля входу в Королівство можна побачити телевізор з багатьма кнопками на ньому.
yesterday - вчора
an hour ago- годину тому
last week- минулого тижня
in 1987- у 1987
Перед телевізором сидить страж Королівства Минулих Дій –старенький Дідусь Did . Він дивиться телевізор та пригадує минуле. У цьму королівстві є майстерня і вона лише для дієслів. Ви запитаєте чому? Та справа в тому , що всі дієслова жителі Королівства Минулої дії повинні ходити в однаковому вбранні, такий тут порядок. І ця форма повинна бути не від Кардена чи
Юдашкіна, а від Дідуся Did. Саме це вбрання говорить про те, що вони знаходяться в розповідному реченні. У цьому місті живуть два чарівники: добрий і злий. А між ними проходить дорога, яка розділяє місто на дві частини. Там, де живе Добрий Чарівник, завжди світить сонечко й співають пташки. Жителі радісні і у
них є хвостик-ed, який їм завжди допомагає. Там, де живе Злий Чарівник, небо чорне і дме вітер. Жителі цієї частини сумні, бо їм доводиться багато працювати.
Одного разу в це місто приїхав автомобіль з дієсловами. Дієслова
довго їхали і вирішили трохи відпочити. Їх зустріли Чарівники. Дієслова, які вийшли з правих дверей автомобіля потрапили до Доброго Чарівника. Він доторкнувся до них чарівною паличкою, і у дієслів з`явилися хвостики-ed. Вони весело побігли знайомитися з жителями міста:
play – played
like – liked
help – helped

jump – jumped

А ті Дієслова, які вийшли з лівих дверцят автомобіля, потрапили до
Злого Чарівника. Він доторкнувся до них своєю чарівною паличкою, і вони себе не впізнали. У когось змінилась літера, а хтось став зовсім іншим. Тільки деяким дієсловам вдалось зберегти своє обличчя. Дієслова попросили жителів міста: «Запам'ятайте нас, інакше ми пропадемо ». Так з`явилися правильні та неправильні дієслова, які слід запам`ятати і нам. Ой, подивіться вони зовсім не схожі один на одного.
swim — swam
have — had
run — ran
go — went
see — saw
У кожному королівстві є принцеса S-Subject , вона перетворюється в будь-який предмет і чекає коли до неї підійде дієслово. Як тільки біля принцеси S з`являється дієслово в минулому часу, вони відразу ж летять у телевізор

The cat played. S+V(-ed)

She saw a dog. S+V(II)
Якщо речення заперечне, то з`являється Крихітка not і так як він
ще малюк про нього залюбки турбується Дідусь Did.
S+did+not+v
The cat did not play yesterday. She did not see a dog.
Як ви вже побачили, щось відбувається з дієсловами, вони забули одягти другу форму. Нічого сташного не сталося, справа в тому, що коли поряд з ними є славнозвісний Дідусь Did ,то їм не потрібно змінювати вигляд. Дідусь Did – сраж Королівста Минулих дій, побачивши його зрозуміло, що речення в минулому часі.
Отже, Дідусь Did допомагає будувати заперечні та запитальні речення. При появі його у дієслова зникає (тікає) закінчення-ed, а друга форма дієслова змінюється на першу (основну). Важливо знати ще один секрет: як тільки в реченні з'являється дієслово-слуга «did», неправильні дієслова відразу трансформуються назад в першу форму.

Казка про Королівство Present
Continuous

Ну що ж настав час відправлятися до королівства Present Continuous, тут всі говорять про те, що відбувається зараз ,в даний момент . Тільки хочу попередити вас : це Королівство - Королівство Драконів. Тут живе великий Королівський Дракон (правитель Королівствана ім`я якого NOW) та маленькі одноголові Дракончики, вони пересуваються по суші так стрімко, як і літають по небу. Та боятися їх не варто. Вогонь з пащі вони не випускають, спалити заживо нікого не можуть. Вони — добрі і допомогають граматикятам. А граматикята-дієсла використовують їх як власний транспорт і їздять і літають на них. Давайте подивимось на Дракончиків ближче! Ось летить один. Це Королівский трьохголовий Дракон. Всі три голови у нього різні, не схожі одна
на одну. Одна голова am, друга is, а третя голова are.
Був у дракона довгий хвіст-ing і блискуче, сяюче, дзеркальне черево. Коли NOW пролітав над землею, у його череві відбивалися всі дії людей і тварин внизу (do-ing, go-ing, run-ing etc.) У кожної
голови були свої друзі: I am, you are і т.д. Друзі любили співати свою пісню.
Виникає питання, а для чого дракону три голови? А тому що Містер He, Місіз She та їх Улюбленець it товаришують лише з головою is.  Голова-помічник am товаришує лише з Дівчинкою I. А голова-помічник аrе підходить лише до тих кого багато, тобто до придметів у множині. Ось чому дракончики і міняють голови, в залежності від того до кого збираються підійти.
She is jumping. I am dancing.
The cats are running.

Якщо необхідно щось заперечити, то на допомогу завжди з`являється Крихітка not . Він сідає на спину дракончика як на лоша, обіймає своїми рученятами і вони разом мчать кататися у небо.
She is not sleeping.
I am not running.
They are not jumping.

Крихітка not дуже полюбляв кататися на дракончиках і щоб не впасти дуже міцно тримався за його голову. Саме тоді коли він міцно тримався за голову дракона літера о і випадала утворювалась скорочена форма

She isn`t reading.
He isn`t swimming.
They aren`t jumping.

Лише голові am не подобалось коли її сильно стискали. Тому Крихітці not нічого не загрожує, коли вона катається з am ,літера о не випадає і скороченої форми з am не існує.
I am not reading a book.
Якщо мова заходить про запитання , то у нашої принцеси S- підмет
неодмінно виникає бажання покататися на драконі.
Am I jumping?
Is she helping?
Are the cats running?

Казка про першокласницю.

У одному місті жила сім’я у якій народилася                            дівчинка. Її назвали Wh [w]. У 3 роки дівчинку                          відвели у садочок, де їй дуже сподобалося і вона                         сказала ow [əυ]. У 6 років її повели у перший                                клас, коли батьки вели її до школи на 1-й дзвінок                             на небі зійшло ласкаве сонечко, побачивши його                                  
Wh [w] промовила: «ey [ei] сонечко я вже йду до                          школи».
Прийшовши на перший дзвінок
дівчинка побачила багато діток і злякалася

oy [oi], адже їх так багато і вона нікого з них не                            знає. Але раптом підійшла вчителька, яка                            промовила: «Не бійся, я тебе із всіма познайомлю». Wh [w] зраділа і сказала [α:]. Дічинка почула як пролунав 1-й дзвінок th [р ] в цей час вчителька промовила: «Ви вже стали першокласниками». Коли вчителька завела першокласників у світлий клас Wh [w] з захопленням промовила: «[waw] яка краса». Із цього дня дівчинка пообіцяла вчитися у цьому затишному класі на відмінно.